Масляну гуляємо, весну зустрічаємо!

Масляна – це свято, яке прийшло до нас із сивої давнини. Це наш спадок від язичницьких часів, але збереглося і прижилося після прийняття християнства.

Масляна, Масниця, Колодій – одне з календарних побутових свят, яке пов’язане з давнім народним звичаєм – проводами Зими і зустрічі Весни.

Набридли холода і учням Лозуватської школи. Рум’яними млинцями та святковим настроєм відзначили Масляну школярі. Весело та гамірно проводжали Зиму, закличками і піснями припрошували Весну на шкільне подвір’я.

Це дійсно народне свято, улюблене усіма, зібрало багато мешканців села на території навчального закладу. Розпочалося святкування театралізованою постановкою. Родзинкою заходу стало проведення обряду спалення Масляної (Марени), що символізувало закінчення свята і початок Великого посту до Великодня. У великому хороводному колі, під красиву музику запалили опудало Марени і, звісно ж, попросили, щоб доля була доброю, літо – теплим, а врожай – багатим!

Всі гості мали чудову нагоду поласувати смачними млинцями та зігрітися чаєм. Не один рік поспіль у школі влаштовують ярмарок, де цьогоріч учні змагалися з учителями: хто більше смаколиків продасть та грошей наторгує. Здивуванню не було меж: як учні, так і вчителі, продемонстрували свою творчість, креативність та вміння, адже на столах були не лише млинці, які традиційно випікала господиня свята – директор школи, а й тістечка, тортики, печиво, пиріжки, цукерки, пироги – все чого тільки душа забажає! Домашня випічка розійшлася вмить. Найбільше дітям запам’яталася безпрограшна лотерея, де розігрувалися сертифікати на проведення уроку образотворчого мистецтва, музики, трудового навчання, фізичної культури, зробити селфі з директором школи, звільнення від чергування в класі, від опитування на будь-якому уроці, 11 балів з будь-якого предмета, право скористатися підказкою вчителя на контрольній роботі, стаття про учня в шкільній газеті «SMS-ка» та багато іншого.

Свято вдалося на славу! Час промайнув швидко, і кожен учасник думав: «Масляна, Масляна, яка ж ти мала. Якби тебе хоч сім неділь…» Спостерігаючи за захопленням та емоціями дітей, ми, вчителі, віримо, що оберіг пам’яті торкнувся їхніх сердець і у кожного з’явилося бажання шанувати традиції і звичаї українського народу.