Історія школи
Моя школа – рідне коло вчителів і друзів
Стоїть село у кетягах калини,
Із лозами густими на горбі
До нього часто я думками лину,
Із ним у серці мрію і живу.
1649 р. Був край, де було різнотрав’я, а чиста джерельна вода жебоніла з-під землі.
Однієї погожої днини їхали подорожні, стомилися, мучила спрага, і вирішили в невеликому урочищі, що заросло лозами, відпочити.
Коли з джерельця зачерпнули води, то були здивовані, вона дала їм велику силу. А край причарував їх своїми «мальовничими» краєвидами. І оселились подорожні серед лоз, і дали назву майбутньому селу Лозуватка.
У цьому ж році в чотирикласній трудовій школі організовано перший загін піонерів. Жителі села надавали посильну допомогу, щоб утримувати школу в належному стані. Перед початком навчання в 1925 році члени освітньої секції сільради і піонери влаштували обхід дворів для збору пожертвувань на ремонт школи. було зібрано близько 30 пудів хліба. В цей час школою завідував Григорій Пилипович Шевченко.
Кількість учнів школи збільшувалась поступово, і в 1926 році в ній було вже два піонерські загони.
В 1937 році уже в семирічній школі навчалося 395 дітей, в тому числі 201 дівчинка. Кількість учнів збільшувалася з кожним роком, і в 1939 році восьмирічна школа налічувала 400 дітей. У цей час 57 дітей колгоспників навчалися у технікумах та інститутах, 10 – у військових училищах.
В 1940 році в селі в урочистій обстановці відкрито піонерський табір. В ньому відпочивало 64 піонери.
Настали чорні дні німецької окупації. Вчителі школи стали одними із перших в ряди захисників Вітчизни. У жовтні 1943 року в Звенигородській тюрмі фашисти розстріляли вчителя Івана Оксентійовича Скрипника.
1944 року населення села із сльозами радості на очах зустрічало своїх визволителів. Розпочалося відродження життя на селі. Саме цього року відновлено навчання в неповно середній школі. За парти сіло 350 учнів. Молодь не тільки навчалася, але й надавала посильну допомогу дорослим. Комсомольські школи організували дві комсомольсько-молодіжні ланки по вирощуванню цукрових буряків. Їх очолили ланкові Віра Чиженко і Тамара Жук.
Учні взяли під догляд могили солдатів, що полягли під час визволення села. Батьківський комітет за ініціативою його голови Д. Л. Нехаєнка зібрав у фонд допомоги сиротам і напівсиротам, батьки яких загинули на фронті, близько 2 тис. карбованців. За ці гроші закуплено одяг і взуття для учнів-сиріт.
У 1949 році в школі навчається 402 учні, працюють 16 учителів. В цьому ж році відкрито два п’ятих і два шостих класи.
У першокласників Лозуватської школи у 1963 році подвійна радість: навчальний рік вони зустріли у прибудованому, новому класі та при школі відкрито їдальню.
Очолювали педагогічний та учнівський колективи мудрі, освічені директори, які докладали багато зусиль, щоб учні могли отримати ґрунтовні знання з освіти, щоб стали вони справжніми людьми.
З 1958 року директором школи був Липа Семен Калістратович. А з 1961-1976 рр. – Головко Олександр Павлович. Він зробив великий внесок у розвиток освіти. У цей період в школі працює товариство «Знання». Вчителі з лекціями виступають перед жителями села. Педагоги прививають учням любов до праці. У школі працює виробнича бригада, керівником була Калашник Віра Іванівна, вчитель хімії і біології, яка нагороджена орденом «Знак пошани».
Працюючи на дослідних ділянках під керівництвом Олійник Ніни Гнатівни, школярі збирали високі врожаї овочів. Учні надавали посильну допомогу колгоспникам: збирали яблука, вулиці села обсаджували фруктовими деревами та ін.
Професія педагога – не з легких. Та ніякі труднощі не можуть залякати тих, хто обрав цю професію за покликанням серця.
На початкових класах працювали вчителі-чоловіки Турган Філімон Іванович, Баштан Федот Семенович, Якименко Олександр Якович.
Особлива увага приділяється організації дозвілля школярів. Так учнями школи було створено гурток юних парашутистів. Наступного ж року в середній школі створено гурток юних любителів живопису. Керує ним вчитель математики і палкий прихильник пензля Петро Якович Гунько.
Силами учнів і вчителів біля школи посаджено на півгектарній площі парк імені Т. Шевченка. В ньому висаджено берези, липи і каштани. Цей парк радує школярів і нині. У 1969 році колгосп передав школі комбайн, два трактори, три тракторних двигуни, набір причепного інвентаря та іншу техніку. Учні старших класів оволодівали професіями тракториста і комбайнера.
Із 1976 по 1979 р. школу очолює Сосна Володимир Іванович, а з 1979 по 1980 – Семик Володимир Миколайович.
Після них естафету керівництва школою на багато років прийняла Борозняк Галина Гнатівна. Це вона у 1986 році прийняла з рук будівельників символічний ключ знань біля дверей новозбудованої школи. кошти на будівництво виділяє колгосп ім. Першого травня. Відтоді кожен вересень під мелодію малинового дзвоника піднімаються до цього храму знань учні.
Багато справжніх друзів має школа. Учні підтримують дружні стосунки з американськими дітьми. Адже у 1987 році у Лозуватка прибула делегація вихідців із родин українських емігрантів з Америки. У 1988 році голова колгоспу Борозняк Михайло Михайлович у складі делегації побував також у США. Завдяки співпраці з Корпусом Миру Лозуватку відвідала група американської молоді у складі 18 осіб. Вони проживали в українських сім’ях. А потім у
1990 році наші учні побували в США, у штаті Айова.
Ці стосунки підтримуються і досі. З червня 2010 року в рамках проекту молодіжного розвитку Корпусу Миру в школі працює волонтер Паола Осборн. Мета такої співпраці полягає в допомозі школярам підготуватися до активної участі у соціальному та економічному житті сучасної України, допомагаючи їм набути навичок, необхідних для ведення здорового способу життя і формування активної громадянської позиції. Разом з волонтером в школі плануються і проводяться уроки, позакласні заходи та реалізуються проекти в громадах, впроваджуються положення програми «Рівний Рівному» за напрямками пропагування здорового способу життя та громадського виховання, організовується змістовне дозвілля для молоді (драматичні гуртки, спортивні заходи, туристичні походи). Учні школи ведуть активну переписку із дітьми зі штату Нью-Джерсі, ознайомлюючись із традиціями, їх захопленнями, навчанням.
Однак не тільки внутрішній вигляд славить наш заклад. Педагогічний колектив школи – це насправді творча ініціативна команда фахівців, яка забезпечує належний рівень знань учнів, яка ставить перед собою завдання дати дітям відчути радість праці, щастя успіху у навчанні, пробудити в їхніх серцях почуття власної гідності.
Діхтяренко Людмила Миколаївна,
вчитель української мови та літератури
|