Чорнобиль… Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг та безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль. Біль, що так пронизливо торкнувся душі кожного.
 З нагоди відзначення сумної для історії України дати – Дня Чорнобильської трагедії – та з метою формування і розвитку патріотичного та екологічного виховання учнів у Лозуватській школі 26 квітня  проведено годину пам’яті «Чорнобиль… Спогади, що труять душу». Мова йшла про трагічні події весни 1986 року, про наслідки аварії на ЧАЕС. Захід супроводжувався переглядом документального відеофільму «Розчеплені на атоми», звучали пісні про Чорнобиль. Учні прослухали уривки  зі спогадів мами загиблого ліквідатора  Володимира Правика, а також спогади дружини пожежника – ліквідатора Василя Ігнатенка –  Людмили: «Це не ваш чоловік, а радіоактивний об’єкт…» 
Присутні вшанували хвилиною мовчання всіх, хто загинув  внаслідок аварії на ЧАЕС.
Наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.
     Це  чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною.